+38(099)280-63-51  Директор Кучерявенко Вікторія Вікторівна
Сопроводительный Бланк
  1. /
  2. /
  3. Лейкоз крупного рогатого скота

Опубликовано: 03.02.2021

Лейкоз великої рогатої худоби (англ. Enzootic bovine leukosis) на сьогодні є одним з найголовніших ворогів молочного і племінного скотарства. Вперше захворювання було описане ще у 1871 році, але збудника ідентифіковано не було. Лише у 1969 році було визначено і охарактеризовано вірус-збудник лейкозу. Захворювання в наш час вже набуло широкого поширення майже по всьому світу, зокрема лейкоз ВРХ реєструється у Америці, Скандинавії, ряді країн Центральної Європи,  Близького Сходу, а також у багатьох регіонах України (перший випадок було зареєстровано у 1953 році у Харківській обл.).

Лейкоз ВРХ викликає РНК-вмісний онкогенний вірус родини ретровірусів (Retroviridae) - вірус коров’ячої лейкемії (bovine leukemia virus). Вірус-збудник лейкозу уражує кровотворні та лімфоїдні органи, що призводить до порушення дозрівання кров’яних клітин. Внаслідок цього виникають злоякісні патологічні вогнища, які можуть бути виявлені у всіх органах і тканинах організму тварини.

Лейкоз відноситься до хронічних захворювань. Особлива його небезпека полягає у тому, що протікання захворювання у тварини може лишатися непоміченим протягом 2-6 років, при цьому вірус буде виділятися у зовнішнє середовище із молоком, сечею, кров’ю, спермою, слиною. За цей час одна інфікована тварина може заразити до 150 здорових тварин. Зараження худоби на лейкоз може відбуватися у будь-якому віці, зокрема телята можуть заразитися невдовзі після народження. Передача вірусу відбувається горизонтально (від одної тварини до другої при безпосередньому контакті, або через забруднені предмети догляду і навколишнього середовища), і вертикально (від матері - плоду). Також є повідомлення про передачу його через кровосисних комах (трансмісивний шлях передачі).

Як і всі ретровірусні інфекції, встановлений одного разу, лейкоз лишається пожиттєво, і буде характеризуватися виробленням циркулюючих антитіл, присутніх протягом всього життя тварини. Найбільших збитків захворювання спричиняє молочному скотарству, так як реєструється у високопродуктивних тварин цінних молочних порід.

У захворювання на лейкоз розрізняють три стадії розвитку: інкубаційну, продромальну та клінічну. Інкубаційна фаза може тривати до трьох місяців, при цьому відсутні як клінічні ознаки, так і антитіла у сироватці крові. Продромальна стадія – від виявлення першої серопозитивної реакції на лейкоз до появи клінічних ознак – може тривати декілька років. Клінічна - характеризується появою клінічних ознак. Проте, у більшості тварин клінічні ознаки відсутні, і такі тварини є просто персистентно інфікованими. Приблизно 30% хворих на лейкоз тварин мають підвищену кількість периферійних лімфоцитів і постійний лімфоцитоз. А у менш ніж 5% розвивається В-клітинна лімфома. При цьому, крім збільшення регіонарних лімфатичних вузлів може спостерігатися зниження молочної продуктивності, анорексія, діарея, атаксія, мелена (через виразки на слизовій оболонці сичуга, що кровоточать), парези та інші прояви, що залежать від локалізації пухлин.

Згідно з діючою в Україні інструкцією з профілактики та оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу (наказ №21 від 21 грудня 2007 р.), одним з основних заходів ефективного забезпечення благополуччя тваринництва щодо лейкозу є своєчасна діагностика захворювання та чітке знання епізоотичної ситуації у кожному стаді. В якості методів діагностики лейкозу ВРХ використовують серологічні дослідження за допомогою реакції імунодифузії у агаровому гелі (РІД) та імуноферментний аналіз (ІФА). За необхідності також проводять дослідження методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). У стаді, що вважається благополучним п’ять і більше років (а за даними Міжнародного епізоотичного бюро (далі - МЕБ) – 2 і більше років) серологічні дослідження проводять усім тваринам стада, починаючи з 6-місячного віку, один раз на рік. Якщо ж було виявлено окремих позитивно реагуючих тварин, дослідження проводять двократно з інтервалом 30-45 днів усім тваринам стада. Телят віком до 6 місяців досліджувати не інформативно через циркуляцію у них материнських антитіл, які не можна відрізнити від антитіл, що є наслідком активної інфекції. Так само не досліджують корів за 2-6 тижнів до розтелення, і протягом 1-2 тижнів після (згідно з інструкцією МЕБ) через високу можливість отримання хибнонегативних результатів.

Боротьба з лейкозом у стаді починається з серопозитивних тварин, яких негайно ж ізолюють, і проводять ретельну дезинфекцію місць їх попередього утримання. Протягом 15 днів після розділення стада серопозитивних тварин досліджують ще раз, і при отриманні другого позитивного результату здають на забій. Для особливо цінних племінних чи високопродуктивних тварин, а також тварин, що знаходяться у приватній власності (за бажанням власника) можливе проведення арбітражних досліджень у Державному науково-дослідному інституті з лабораторних досліджень та ветсанекспертизи. Утримання хворої тварини допускається законодавством як вийняток у термін протягом двох років, за умови її повної ізоляції від інших тварин стада, використання для неї індивідуальних предметів догляду тощо. Однак утримувати заражену тварину економічно невигідно, особливо, коли йдеться про те, щоб не допустити розповсюдження захворювання. Молоко від серопозитивних корів має проходити спеціальну обробку (пастеризація при 80°С) і в основному йде на згодовування тваринам, а молоко від корів із клініко-гематологічними ознаками захворювання не допускається для використання з харочовою метою, і воно знешкоджується шляхом додавання у нього дезинфікуючих речовин (5% розчин формальдегіду та ін.).  Туші й органи від серопозитивних тварин, але у яких відсутні специфичні патологічні зміни, направляються лише для виготовлення варених ковбас і консервів.

Відомо, що хворобу краще попередити, ніж з нею боротися. Тому особливу увагу при боротьбі з лейкозом ВРХ необхідно приділити профілактиці захворювання. За даними МЕБ і діючої в Україні інструкції, найефективнішими заходами для недопущення зараження стада вірусом лейкозу є:

  • щорічне дослідження (скринінг) тварин на наявність антитіл до збудника лейкозу (випадкова виборка поголів’я або зразки від всього поголів’я у пулах);
  • суворе дотримання правил біобезпеки під час діагностичних маніпуляцій, взяття крові, вакцинації та інших видів ін’єкцій, прикріплення вушної бірки тощо;
  • проведення чіткого обліку, нумерації та ідентифікації тварин;
  • проведення ретельної дезінфекції тваринницьких приміщень та обладнання після кожного дослідження тварин і ізоляції вірусоносіїв;
  • чітке дотримання ветеринарно-санітарних вимог на фермах;
  • імпорт тварин лише з благополучних щодо лейкозу регіонів/господарств/стад.

Під час імпортування тварин слідкувати за виконанням таких умов:

  • тваринам, що імпортуються, були проведені тести на лейкоз (за 30 днів до відвантаження) і результати виявилися негативними;
  • сперма ВРХ, що закуповується, має походити від серонегативного щодо лейкозу бугая-плідника, а сама тварина бути зі стада, вільного від лейкозу;
  • обов’язкове карантинування завезених тварин у термін 30 днів і їх дослідження згідно чинної інструкції.

Господарство, ферму, стадо вважають оздоровленими від лейкозу після вивезення усіх хворих тварин та отримання двох поспіль негативних результатів серологічного дослідження усіх тварин стада (господарства, ферми) старше 6-місячного віку, що було проведено з інтервалом 30–45 днів.

Новости

Карта сайта

ООО "СмартБиоЛаб" ©