+38(099)280-63-51  Директор Кучерявенко Вікторія Вікторівна
Сопроводительный Бланк
  1. /
  2. /
  3. Грамотная иммунизация - одна из составляющих здорового стада

Опубликовано: 03.02.2021

Одним з найпоширеніших питань у тваринництві є питання вакцинації. Які вакцини необхідно використовувати щорічно, щоб зберегти стадо здоровим? По-перше, слід розуміти, що єдиної універсальної схеми щеплень ВРХ не існує, адже кожне фермерське господарство має різні ризики щодо хвороб, з якими стикається поголів’я, а також різні умови праці та обладнання для обробки худоби. Тож, ефективність імунізації залежить від обраної стратегії профілактики інфекційних хвороб ВРХ, яка оптимально відповідає умовам кожного конкретного господарства.

Своєчасна вакцинація має низку переваг:

  • надає контроль над захворюваністю поголів’я (можливість неконтрольованого спалаху інфекційних хвороб, проти збудників яких щеплені тварини, зведена до мінімуму);
  • зменшує ступінь прояву клінічних ознак у тварин у разі захворювання;
  • дозволяє попередити репродуктивні патології у тварин, такі як яловість і аборти;
  • знижує ризик економічних збитків, спричинених смертністю тварин, втратою ними продуктивності чи витратами на лікування і позапланову дезінфекцію.

Комплекс респіраторних захворювань ВРХ є найпоширенішою проблемою, з якою стикаються ветеринарні лікарі у господарствах. Він характеризується поєднанням вірусних і бактеріальних збудників захворювань, що найчастіше уражують телят. До них відносять наступні патогени: вірус інфекційного ринотрахеїту (ІРТ), вірус парагрипу-3 (ПГ-3), вірус вірусної діареї ВРХ (ВД), вірус респіраторно-синцитіальної інфекції (РСІ). Бактеріальні ускладнення розвиваються внаслідок патологічного розмноження нормальної мікрофлори верхніх дихальних шляхів тварин: Mannheimia (Pasteurella) haemolytica, Pasteurella multocida, Corynebacterium pyogenes, Haemophilus somnus, Mycoplasma spp.. При ураженні слизової оболонки кишечника (ВД) вторинною мікрофлорою виступає Salmonella spp., Clostridium difficile, E. coli тощо. Саме вірус починає діяти першим, створює сприятливі умови для розвитку бактеріальної інфекції, чинить імуносупресивну дію.

Респіраторно-синцитіальний вірус є провідним чинником, що викликає респіраторні захворювання у телят. Він поширюється повітряно-крапельним шляхом, контактно і через предмети догляду. Хворіють в основному телята до 6-міс. віку, насамперед з неімунних до даного вірусу стад. Клінічними ознаками є рясні водянисті витікання з носу і очей, зниження активності і апетиту, підвищення температури тіла, утруднене дихання з відкритим ротом. Дуже швидко до процесу приєднується вторинна мікрофлора, яка значно ускладнює протікання захворювання, виникають бактеріальні пневмонії. Захворювання  уражує також і дорослу худобу з неімунних стад, що пов’язано із занесенням збудника у господарство (стадо) ззовні.

Інфекційний ринотрахеїт викликає коров’ячий герпесвірус 1 типу. Це  висококонтагіозне респіраторне захворювання з гострим перебігом, яке уражує як телят, так і дорослу худобу. Окрім респіраторних проявів, таких як витікання з носу, утруднене дихання, кашель, підвищення температури тіла, даний герпесвірус може спричинювати кератокон’юнктивіти, енцефаліти, патології статевих органів у корів і бугаїв (пустульозний вульвовагініт, баланопостит), аборти і генералізовану системну інфекцію. Крім того, вірус ІРТ залишається у організмі тварин пожиттєво і за сприятливих факторів (стрес, переохолодження тощо) може знову викликати захворювання тварини з повторним активним вірусовиділенням.

Парагрип-3, або транспортна лихоманка – контагіозне респіраторне захворювання ВРХ, яке протікає з наступними симптомами: підвищення температури тіла, серозні витікання з носу, кашель, слинотеча. Хоча збудник парагрипу здатен самостійно викликати клінічні ознаки, але найчастіше захворювання протікає у асоціації з субклінічними інфекціями. Вірус парагрипу-3 є тригером до розвитку вторинних бактеріальних пневмоній. Протікаючи з подібними ускладненнями, захворювання набуває тяжкого перебігу і може призводити до загибелі тварин. Передача вірусу відбувається аерогенно і контактно.

Вірусна діарея-хвороба слизових – характеризується виразково-ерозивним запаленням слизових оболонок дихальних шляхів та шлунково-кишкового тракту. Вірус-збудник вірусної діареї чинить серйозну імуносупресивну дію на організм тварин. Майже завжди вірусна діарея має незначні або неясні клінічні ознаки, за вийнятком двох випадків: якщо корова, яку було інфіковано, стільна, або якщо захворювання протікає у асоціації з іншим вірусом (ІРТ, ПГ-3, РСІ та ін.). У стільних корів виникають патології плода, аборти, мертвонародження; теля, що народилося живим від зараженої корови, стає пожиттєвим носієм вірусу ВД. Наявність такої тварини у стаді означає виникнення гострих спалахів захворювання упродовж усього життя цієї тварини.

Із вищеописаного стає зрозуміло, що неімунізоване стадо є дуже легкою мішенню для вторгнення вірусів, особливо це стосується телят.

На території Європи у країнах з розвиненим тваринництвом впроваджують оздоровчі програми, спрямовані на зниження інфекційного тиску на певній території.  Для цього поряд із покращенням умов утримання і годівлі, зниженням рівню стресу серед тварин, та сумлінним дотриманням ветеринарно-санітарних норм, велику увагу приділяють створенню схеми імунізації тварин, унікальної для кожного окремо взятого господарства.

З чого ж треба почати аби досягти максимального захисту поголів’я внаслідок вакцинації?

По-перше, необхідно з’ясувати епізоотологічну ситуацію в господарстві (стаді). Якщо тварини здорові (не мають ніяких клінічних ознак) і не вакцинувалися, доцільно виконати групове дослідження зразків сироватки крові  або молока (у пулах) для виявлення антитіл до збудників комплексу респіраторних захворювань ВРХ. У випадку, коли було виявлено позитивний результат, переходять до вибіркових досліджень індивідуальних зразків від тварин. Необхідно мати на увазі залишкові колостральні антитіла, що циркулюють у телят до 6-8-міс. віку, а отже для серологічних досліджень обирати тварин старших вікових груп. На основі отриманих результатів можна зробити висновок про ступінь розповсюдження хвороби у стаді.

Якщо вже має місце якесь захворювання, необхідно з’ясувати, яким патогеном воно було викликане. Правильно встановлений діагноз значно підвищує шанси на ефективне оздоровлення стада. Вакцинація чи антибіотикотерапія, яку було розпочато без встановлення причини захворювання, не принесе бажаних результатів, і зробить неможливим подальше вірне встановлення діагнозу.

По-друге, час та спосіб введення вакцини мають значення. Наприклад, у Європі телят вакцинують якомога раніше, з перших днів життя, використовуючи інтраназальні вакцини. Це обумовлене тим, що колостральні антитіла тормозять розвиток активного імунітету при внутрішньом’язовому і підшкірному введенні вакцини. Задача інтраназального способу полягає у підвищенні місцевого імунного захисту (на слизовій оболонці носа). Вакцинацію звичним способом проводять теличкам і коровам за 30 днів до осіменіння, а також у період пізнього сухостою, це дає змогу отримати високі титри антитіл, які виділятимуться у подальшому з молозивом, та для отримання здорових телят першого тижня життя. Телят вакцинують у такий спосіб, коли рівень колостральних антитіл у них починає знижуватися, але не раніше 2-місячного віку.

Володіючи інформацією про епізоотичну ситуацію у стаді, можна також визначити ступінь інфекційного тиску того чи іншого патогену на тварин стада. Інфекційний тиск вказує на кількість патогенних мікроорганізмів (і вірусів) та їх здатність заражати тварин на фермі. Якщо інфекційний тиск високий, це означає, що існує велика кількість мікроорганізмів (і вірусів), і багато тварин будуть сприйнятливі до зараження. Коли ступінь інфекційного тиску визначено як високий, та при гострих спалахах інфекцій також проводиться вакцинація поголів’я. В такому випадку вакцинації підлягають лише здорові тварини без жодних проявів і підозр на захворювання.

Стратегічне планування і комплексний підхід є провідними ланками у створенні найвідповіднішої програми оздоровлення і захисту стада. Але слід пам’ятати, що лише володіючи повною інформацією про стан здоров’я тварин і епізоотичну ситуацію в стаді, впроваджуючи грамотний менеджмент і створюючи якісні умови утримання і годівлі тварин, імунізація стада матиме найвищу ефективність.

 

Новости

Карта сайта

ООО "СмартБиоЛаб" ©