Бланк Супровідної

Опубліковано: 01.04.2018

Автор: Роман Кучерявенко, Вікторія Кучерявенко, ТОВ «СмартБіоЛаб»

Практичні рекомендації щодо лікування та профілактики неонатальних діарей у телят

Перш ніж лікувати захворілу тварину, треба встановити, чому стався розлад функціонування шлунково-кишкового тракту. Найнебезпечнішими вважаються перші дні життя теляти. У цей період пронос може початися з багатьох причин, яких може бути кілька:

  • несформований імунітет новонароджених телят — порушення або відсутність вакцинації сухостійних корів;
  • недотримання правил утримання— антисанітарія, скупченість молодняку, погана система вентиляції;
  • перенесений стрес — транспортування молодняку, важке отелення;
  • порушення режиму годівлі — молозиво низької якості, різка зміна звичного корму, надлишок молока;
  • вірусні інфекції — ротавірус, коронавірус;
  • бактеріальні інфекції — ентеротоксигенна кишкова паличка, сальмонелла, клостридія;
  • найпростіші — криптоспоридії, еймерії.

В основі неонатальних діарей здебільшого лежить первинна вірусна інфекція ШКТ, що супроводжується пошкодженням слизової оболонки тонкого кишківника, що слугує бар’єром для проникнення в кровоток патогенів і, як наслідок, порушенням водно-сольового балансу. Спричиняють захворювання зазвичай ентеропатогенні віруси, такі як: ротавірус, коронавірус, парвовірус.

В Україні найпоширеніші та епізоотично значущі — ротавіруси й коронавіруси. Саме вони, розмножуючись в епітеліальних клітинах слизової оболонки кишківника, порушують їх цілісність і бар’єрні функції, а в утворені «ворота інфекції» в кровоток і життєво важливі органи в необмеженій кількості потрапляють патогенні й умовно патогенні бактерії, що постійно «живуть» у травному тракті.

Діарея корів

Лікування

Лікування діареї телят залежить від того, як сильно уражено організм і від виду вірусу, що спричинив діарею.

За перших ознак захворювання не слід витрачати час на самолікування, потрібно терміново звернутися до лікаря ветеринарної медицини. Він повинен з’ясувати причину, відправити діагностичний матеріал в лабораторію (достатньо 4–5 проб фекалій і сироватки крові від хворих тварин), установити діагноз і тільки після цього призначити лікування. Якщо пронос у телят має вірусне походження, або встановлено причину харчового отруєння, то лікувати слід медикаментозними препаратами.

Вони бувають кількох типів: лікарські засоби для пероральної регідратації. Такі препарати відновлюють водно-електролітну рівновагу й збагачують організм необхідними мікроелементами — хлором, калієм і натрієм, містять потрібну кількість глюкози. Це препарати швидкої дії, їх випускають у формі порошку, пакетами по 0,5–1 кг, з якого готують розчини потрібної концентрації та в потрібній кількості. На сьогодні на ринку ветеринарних препаратів достатня кількість зручних у використанні комплексних засобів лікування діареї у вигляді готових пакетів-саше, які потрібно тільки розчинити в порції молозива. Такий пакетик зазвичай містить у потрібній кількості мінерали, вітаміні, амінокислоти, антибіотик й імуноглобуліни до вірус-бактеріальних патогенів. Також подібні препарати доступні у вигляді туб-шприців із дозаторами.

Для лікування бактеріальної діареї ветеринарні лікарі радять застосовувати препарати груп тетрацикліну, біоміцину й левоміцетину. Якщо було встановлено наявність у фекальних масах криптоспоридії, то проводять лікування за допомогою спеціальних препаратів на основі толтразурилу чи галофугіону лактатату.

Для парентеральної терапії діареї та відновлення водно-сольового балансу застосовують широкий спектр засобів від фізіологічного розчину з додаванням глюкози чи борглюконату. У важких випадках є доцільним використання рідких багатокомпонентних препаратів з умістом усіх речовин, що потрібні для життєдіяльності хворої тварини.

Для пришвидшення відновлення кишкової мікрофлори теляти бажано застосовувати сорбенти й пробіотичні препарати.

Через підвищення температури у хворих тварин їх слід утримувати регідратації в опалювальних приміщеннях, зменшити кількість згодовування молока телятам, бо діарея не сприяє засвоєнню цього продукту кишківником хворої тварини. Слід знати, що молоко створює сприятливі умови для росту й розмноження шкідливих бактерій.

Народні засоби

Лікувати пронос у телят можна й народними засобами, які застосовують як для лікування, так і для його профілактики. Часто це можна вирішити відварами із зернових — ячменю, вівса, жита. За легкої форми діареї в телят добре допомагає ячмінний відвар. Для цього беруть 1 л води, додають 150 г зерна й варять, помішуючи, близько 1 год. Потім відвар проціджують. Випоювати тварині треба 5 разів по 0,5 л протягом дня, замінюючи молоко.

Найвідоміші популярні народні засоби лікування діареї в телят:

  • відвар льняного насіння: 50 г сухого насіння льону кип’ятять в 1 л води близько 1 год. Потім процідити й додати кип’яченої води, довівши кількість до 2 л. Випоювати хворій тварині двічі на день по 500 мл;
  • відвари ягід шипшини або листя звіробою: 100 г шипшини/звіробою залити окропом, приблизно 1 л. Дати настоятися 8 год. Випоювати хворій тварині 3 рази на день по 250 мл.

Профілактика

Хворим і підозрілим на захворювання телятам із лікувальною метою також випоюють сироватку в таких дозах:

  • телятам у віці до одного місяця — 40–50 см3;
  • телятам старшим за один місяць — 50–80 см3.

Телятам, підозрюваним у зараженні, для профілактики сироватку ін’єктують підшкірно або внутрішньом’язово в таких дозах:

  • телятам у віці до одного місяця — 15–20 см3;
  • телятам старшим за один місяць — 20–30 см3.

Пронос у телят не буде проблемою, якщо дотримуватися всіх санітарногігієнічних норм утримання та догляду за молодняком: клітки для малюків перевіряти й тримати чистими й у порядку, проводити дезінфекцію.

Також не забувайте про своєчасну вакцинацію сухостійних корів — це буде профілактикою вірус-бактеріального проносу. Потрібно також налагодити випоювання достатньої кількості та якості молозива новонародженим телятам. Зазвичай молозиво від корів після 2–3-го отелення містить більшу кількість антитіл до збудників кишкових захворювань внаслідок попередньо проведених імунізацій (природним чи штучним шляхом). На вигляд воно має жовто-кремовий колір і густу консистенцію.

Діарея телят

Важливими аспектами технології випоювання молозива є як визначення його якості за допомогою колостриметра, так і вчасне його випоювання з урахуванням температурного режиму 38–39 °С. Завдяки фізіологічній особливості епітелію кишківника новонародженого теляти всмоктуваність глобулярних білків є найвищою в перші 1–1,5 години життя й поступово знижується до 9–10 години. Виходячи із цього, критично важливим є двократне випоювання якісного молозива у цей період у середньому з розрахунку 4–5% ваги теляти.

Високих Вам надоїв і здорових тварин!

ТОВ "СмартБіоЛаб" ©